Моєю першою освітою була фізика..
Не те, щоб це був свідомий вибір. Діти так часто роблять - обирають собі професією за тим прикладом, який бачать у своїх батьків. Але так, щоб притому зберегти якусь частку і своєї індивідуальності. Так сталося і зі мною - мій тато був інженером-електриком і я прагнув знайти щось схоже, але своє. Так, закінчивши фізичний факультет ЛНУ ім. Франка, я став інженером-радіофізиком. І тільки закінчивши університет, зрозумів, яка в мене хороша освіта - бо вона мені дала те філософське сприйняття світу і розуміння його законів, до якого я підсвідомо й прагнув.
Другою моєю освітою через багато років стала психологія. І знову ж - не зовсім те, чого я, здається, хотів. Бо тепер я шукав можливості стати філософом. Але як виявилося, такої професії просто не існує - більше ніде, за межами ВУЗу філософів немає. А вчитися, щоб ставати тільки викладачем, відірваним від реального життя, я сенсу не бачив. Та й не було такої можливості, якщо чесно - не вчать в нас на філософів заочно.
А от спеціальність психолога у рідному мені Львівському університеті, в Інституті післядипломної освіти, виявилася. Так вдруге я став вже психологом. І тепер, якщо чесно, мені іноді вже навіть дивно - як можна бути психологом, не знаючи фізики? Як же Ви поясните людині: чому небо на заході червоне, чому падає дощ і чому будь-яка теорія - це лише наближення до дійсності, але не сама дійсність?
Ну і нарешті - третьою моєю спеціальністю стає психотерапія. Закінчивши з психологією, я тут же вступив в Трускавецьку школу психотерапії. Ну що поробиш - інакше навряд чи будеш глибоко знати психологію, а просто так "бавитися в неї" мені не хотілося. Ось так тепер і живу - як фізик, психолог, психотерапевт, мандрівний філософ і просто людина.
І на цьому можна було б поставити крапку, якби не... Якби не те, що всі ці мої захоплення завжди були пов'язані одним і тим же інтересом - інтересом до того, як живуть люди і які саме сили ними управляють. Тому, звичайно, я не міг оминути своєю увагою ще дві сфери людської діяльності - політику й економіку (бізнес). Так я став ще й політичним аналітиком і бізнес-консультантом (коучем).
Тож не дивуйтеся, якщо десь на просторах Інтернету зустрінете мої статті найрізноманітнішої тематики - від розповідей про кохання до проблем світової економіки. Але й не думайте, ніби я знаю відповіді на геть усі запитання. Цього я точно не знаю. Однак це й не так трагічно - ці відповіді Ви знаєте й самі.
Бо як писав Антуан де-сент Екзюпері - "Чуйне тільки серце!" Тому насправді усі відповіді Ви знаєте і без мене - вони там, глибоко у Вашому серці. Треба тільки допомогти їм вийти на поверхню. І якщо мені якимсь чином вдасться хоч трохи посприяти цьому процесу, я вже буду радий..
З повагою. Ігор Лубківський